З одного боку, критський гірський козел, агрими або просто кри-кри (лат. Capra aegagrus creticus) — всього лише підвид звичайного козла. Але з іншого… Будь-який житель Криту неймовірно образиться, якщо турист не приділить належної уваги цьому симпатичному тварині. Адже агрими живуть на Криті ще з часів мінойської цивілізації (2600-1450 рр. до н. е.) і у всі часи користувалися неймовірним повагою.
flickr/Evan Karageorgos
Саме кри-кри випала честь вигодувати своїм молоком Зевса. Зображення цієї кози зустрічаються на багатьох археологічних знахідках, які вказують на її зв\’язок з давніми божествами родючості. Та й сьогодні агрими можна побачити на вивісках критських ресторанів, на дорожніх знаках, а то й просто на сувенірних майках з місцевих магазинчиків. До речі, водяться кри-кри не тільки на острові Крит. Їх можна зустріти і на невеликих прибережних острівцях Тодор, Діа і Агіі-Пандес. Однак найбільше їх на території Самарійської ущелини і на схилах гірського хребта Лефка Орі.
flickr/Evan Karageorgos
Будь кози самі по собі дуже полохливі і не люблять підходити до людей: аж надто часто серед них трапляються мисливці. Однак агрими ось уже півстоліття знаходяться під суворою охороною держави, тому вже давно не дивляться на людей з побоюванням. Більш того, вони часто виходять до місць стоянки в надії поживитися чим-небудь смачненьким, ну і заодно підставити свою цікаву мордочку під об\’єктив фотоапарата.
flickr/marelesi
Дізнатися їх досить легко по темній смузі, що проходить від голови до хвоста. Розмір дорослої тварини може досягати 1,2-1,6 м. Довжина хвоста 15-20 см, а висота в плечах близько 0,8 м. Важать кри-кри від 15 до 40 кг. Їх шерсть влітку набуває червонувато-коричневий відтінок, а взимку стає світло-сірої. Ноги і морда в будь-який час року темно-коричневі. До речі, місцеві жителі називають агрими тільки самців, яких легко впізнати, в тому числі, і за загнутим тому рогів. Самки ж називаються у них санада.
flickr/-c-a-b-
Сьогодні на Криті налічується близько двох тисяч кри-кри. Складно повірити, але буквально в шістдесятих роках минулого століття їх було тут не більше двохсот особин. А все тому, що саме критські гірські кози стали основним джерелом м\’яса за часів фашистської окупації.
flickr/twinsisterwendy
Важкі були часи, людям ніколи було думати про збереження рідкісних видів тварин, тут самим би пережити цей страшний період. Але, на щастя, все це вже закінчилося і в 1962 році, коли країна змогла більш-менш оговтатися від післявоєнного шоку, на території Самарійської ущелини було вирішено організувати національний парк, призначений спеціально для охорони агрими.
flickr/Jan Herremans
У сімдесятих роках минулого століття популяцію критських гірських кіз вдалося штучно відновити в природному парку Буразани — одному з центрів екологічного туризму в Греції. Звідси їх розселили по місцях природного проживання.
flickr/namq
Сьогодні кри-кри внесена в Міжнародну Червону книгу і полювання на неї суворо заборонено. Однак кіз стає все більше і, можливо, скоро дозволять їх сезонний відстріл. Будемо сподіватися, що ці плани все-таки не здійсняться, адже тоді агрими знову стануть побоюватися людей та туристів вже не зможуть ось так запросто фотографувати їх під час привалів.