Північні олені володіють здатністю без особливої шкоди для здоров\’я розрізняти світло діапазоном 350 – 320 нанометрів. По суті, вони можуть «бачити невидиме»: лишайники та хутро тварин поглинають ультракороткі хвилі, а це значить, що олені з легкістю можуть знайти їжу і уникнути зустрічі з потенційним хижаком.
Очі ж людини не сприймають ультрафіолет, крім цього, потрап він на сітківку ока, вона б, в кінцевому рахунку, просто згоріла. Від цього небезпечного випромінювання наші очі захищають кришталик і рогівку. При цьому, поглинаючи ультрафіолет, очі нагріваються і від цього у нас починається сльозотеча, яке змушує мружитися. Довгий час ультрафіолет вважався небезпечним для всіх тварин, але, як виявилося, північні олені є винятком.
Міжнародний колектив вчених, який вивчав оленів на півночі Норвегії, зробив висновок, що північні олені можуть бачити УФ випромінювання. Результати виконаної роботи опубліковані у виданні Journal of Experimental Biology. Одна з коротких хвиль, що належать до видимого спектру – 400 нм. Зоологи визначили, що фоточутливий білок опсин і фоторецептори північних оленів, можуть порушуватися при довжині хвилі 320 – 350 нанометрів. Ні склоподібне тіло, ні рогівка, ні кришталик очей цих тварин не затримують ультрафіолет.
Тепер дослідники намагаються зрозуміти, як же в північних оленів, виходить, зберегти свої фоторецептори в здоровому стані. Швидше за все, ультрафіолету вільно вдається пройти до сітківці очей і при цьому не викликати незворотних змін у ньому. Існує можливість застосування ноу-хау цих унікальних тварин і для людей – для захисту очей від небезпечного УФ випромінювання.