Білогрудий філандер або білогрудий валлабі (лат. Macropus parma) настільки рідкісний, що деякий час навіть вважався вимерлим видом. Відкрив його у 1840 році британський натураліст Джон Гульд. Тоді цей крихітний представник роду велетенських кенгуру мешкав у вологих лісах Нового Південного Уельсу.
flickr/Cameron_hf
До кінця ХІХ століття білогрудих валлабі перестали помічати в дикій природі, тому й поспішили віднести їх до зниклих видів. І тільки в 1965 році на острові Кавау неподалік від Окленда була виявлена дивом вижила популяція цих маленьких кенгуру. Цікаво, що знайшли їх абсолютно випадково: саме в той час на острові проводилися роботи по скороченню чисельності кенгуру Євгенії, які довелося терміново зупинити у зв\’язку з новими подіями.
flickr/ysaleth
Всіх білогрудих филандеров переловили і відправили в наукові установи. Планувалося розмножити їх у неволі і відправити в місця природного проживання. Однак два роки потому, вже на самому Австралійському континенті також були виявлені ці спритні малюки. Виявилося, що вони цілком благополучно живуть у лісах уздовж Великого Вододільного Хребта.
flickr/koller93
Ці обережні тварини воліють ховатися в густих заростях і не потрапляти на очі людям. Сьогодні білогруді филандеры все ще відносяться до видів, близьким до стану загрози. Однак є надія на відновлення популяції: основні місця їх проживання, нарешті, взяті під охорону і їх чисельність поступово збільшується.
flickr/San Diego Shooter
Білогруді валлабі не можуть похвалитися великими розмірами: дорослі особини важать всього 3,2-5,8 кг, а це становить лише десяту частину від ваги самого великого з їх побратимів — великого рудого кенгуру. Довжина їх тіла не перевищує півметра, ще стільки ж припадає на головне багатство всіх кенгуру — м\’язистий хвіст.
flickr/quimby
Щоки цих валлабі прикрашені білими смугами, груди і горло теж білі. Решті хутро коричневий з червоним або сірим відливом. Від плеча до середини спини тягнеться темна смужка, яка теж вважається особливістю виду.
flickr/Cameron_hf
Цікаво, що нащадки білогрудих валлабі з острова Кавау значно менше своїх материкових родичів. Навіть за умови хорошого харчування вони ніколи не виростають до їх розмірів. Очевидно, тут позначаються результати природного добору — маленьким особинам було легше вижити на ізольованому острові.
flickr/revpdwilson
На відміну від інших видів кенгуру, білогруді филандеры воліють одиночний спосіб життя. Вони зустрічаються один з одним лише в шлюбний сезон, який триває з травня по липень. При вигляді майбутньої партнерки самці видають характерні для цього періоду звуки і починають залицяння. Потім, використовуючи свої передні лапи, самець притискає голову самки до своїх грудей, після чого відбувається спарювання.
flickr/laima_fideal
Вагітність триває від 33 до 35 днів. Відчуваючи наближення пологів, самка ретельно вилизує свою сумку, готуючи її для майбутнього малюка. Кенгуреня буде знаходитися тут близько 30 тижнів, а потім почне потроху вивчати околиці. Незабаром після цього народжується ще один малюк, але старший дитинча продовжує годуватися материнським молоком до 11-місячного віку.
flickr/brian.gratwicke
В 16 місяців самки білогрудих валлабі стають здатними до продовження роду. Самцям ж для цього потрібно трохи більший термін: від 20 до 24 місяців.