Викидання з гнізд загиблих бджолиних і трутневих личинок. Уражені личинки, що знаходяться в комірках стільників, мають жовте забарвлення. З часом вони піддаються гнильного розпаду і підсихають, тому зовнішня картина ураженого розплоду, спостережувана при огляді стільників, нагадує поразка його при гнилець. Восени і взимку уражені кліщем сім\’ї проявляють неспокій і часто гинуть у першій половині зимівлі.
Діагноз на вароатоз ставлять на підставі візуального виявлення кліщів на бджолах, у розплоді і ковоперговой крихті з дна вулика в умовах пасіки або лабораторії ветеринарної з урахуванням епізоотичної ситуації. Для підтвердження діагнозу на вароатоз в лабораторію направляють не менш 200 г збірної воскової крихти, вирізані шматочки стільників з ураженим розплодом (трутневий розплід розміром 3 на 15 см, а бджолиний 10 на 15 ом), 100 – 200 живих внутриульевых бджіл. Життєздатність бджолиних сімей прогнозують за трьома ступенями ураження: слабка ,до двох, середня до чотирьох і сильна понад чотири кліщі на 100 бджіл і в 100 комірках трутневого або бджолиного розплоду із середини гнізда.
Пасіки, які мають сім\’ї бджіл із першими двома ступенями ураження, вважають умовно благополучними й у ветеринарній звітності показують як благополучні. На пасіках з третьої ступенем ураження сімей кліщами вароа накладають обмеження, які поширюються на кочівлю бджолосімей, перестановки стільників із розплодом з однієї сім\’ї в іншу, зменшення межхоэяйственных зв\’язків і недопущення зльоті роїв.
При масовому відході сімей бджіл діагноз на вароатоз ставлять комісійно, попередньо дослідивши лабораторним шляхом інші хвороби та отруєння, а також порушень у годівлі й утриманні. Не пасіках всіх форм власності, незалежно від ступеня ураження сімей, щорічно необхідно планувати і проводити обробки проти вароатозу, відображаючи їх відповідним записом у ветеринарно-сані-тарному паспорті пасіки і ветеринарної звітності. Чисельність кліщів варроа можна знижувати систематичного видалення печатного трутневого розплоду за допомогою будівельної рамки (0,40,8 повної рамки), вилучення печатного розплоду із сімей у відводки або в сім\’ї-інкубатори і наступною обробкою їх одним із рекомендованих засобів після виходу всіх бджіл з комірок. При цьому ефективно застосування сітчастих підрамників (клещеуловителей). Для виключення появи стійкої популяції кліщів вароа на пасіках, необхідно кожні 34 року змінювати препарати однієї хімічної групи на іншу, а при використанні синтетичних піретроїдів (апистан, байварол, фумисан та ін) проводити заміну стільників у гніздах бджіл через кожні 23 роки. Для підвищення життєздатності бджолиних сімей корисно використовувати білкові, мінеральні, біоактивні і вуглеводні підживлення у відповідності до інструкції по їх застосуванню. Ввезення пакетів бджіл і бджіл з-за кордону дозволяється тільки ветеринарною службою з країн, благополучних по варроагозу.
При лікуванні варроа газу орі змінюється комплекс ветеринарно-санітар-них, лікувальних, а також зоотехнічних і організаційно-господарських заходів. Особливу увагу слід приділити правильному і вмілому застосуванню хіміотерапевтичних засобів, при використанні яких необхідно чітко дотримувати дозування і спосіб застосування. Найбільш поширеними і доступними препаратами для боротьби з варроатозом є біпін, фумисан, байварол, КАС-81.