Існує гіпотеза, що еволюція живих істот на Землі триває й донині.
Чи справді ця гіпотеза має під собою основу?
З наукової точки зору праця створив з мавпи людину. Задамося питанням: чому сьогодні людиноподібні мавпи не перетворюються в хомо сапієнс, адже вони досить високорозвинені істоти, які використовують палицю для добування їжі та каміння для відокремлення її від шкаралупи. Відповісти на це питання складно, але можливо. Справа в тому, що існування людини як-би закрив цю комірку для сучасних людиноподібних мавп, тому вони пішли іншим шляхом і пристосувалися до інших умов життя.
В Японії були проведені дослідження з цього питання, і вийшла стаття, яка висвітлює цю тему з генетичної точки зору. На генетичному рівні був проведений аналіз нюхових рецепторів шести видів хребетних тварин. У їх число увійшли: собака, миша, опосум, качкодзьоб, курка і жаба. Було отримано багато цікавих результатів, зокрема дослідники простежили динаміку в процесі еволюції нюху у наземних хребетних. В результаті був підтверджений відомий факт: купуючи щось нове, ми втрачаємо щось з того, що мали.
Вчені встановили, що загальний предок всіх наземних хребетних тварин мав близько сотні генів, відповідальних за нюх. В процесі еволюції, коли почали з\’являтися нові види тварин, зокрема звіроподібні ящери з одного боку і предки сучасних рептилій і птахів з іншого, кількість нюхових генів у них не змінилося. А ось в процесі подальшого розвитку пішов різкий приріст. Загальний предок собаки і миші мав вже 740 нюхових генів, опосума – 670, а качкодзьоба і інших тварин – 300.
При цьому дослідники встановили, що купуючи гени нюху, тварини втрачали гени колірного сприйняття, т. е. з розвитком нюху втрачалося вміння розрізняти кольори. Пов\’язано це було, мабуть, з нічним способом життя, адже вночі необхідність у колірному зорі відпадала. По всій видимості, на якомусь етапі еволюційного розвитку відбулося і поділ предків людини на кілька гілок, з яких збереглася лише одна – хомо сапієнс (людина розумна), решта вимерли.
А ось людиноподібні мавпи – вижили, і можливо, завдяки тому, що відмовилися від суперництва з людиною і придбали своє середовище проживання, не вимагає високої ступені розумового розвитку.
Виникає питання, а чи може сучасна людина далі еволюціонувати, наприклад, купувати додаткові почуття до вже наявних шести?
На перший погляд, при підключенні до мозку нового сенсора, нове почуття не може з\’явитися відразу, т. к. в мозку немає центру для обробки нової інформації.
Тим не менш, дослідження еволюційного розвитку показують, що іноді, при появі нового рецептора, нове почуття з\’являється відразу. Пов\’язано це ймовірно зі здатністю мозку використовувати виняткові можливості обробки інформації, тобто в процесі розвитку мозок набуває здатність аналізувати сигнали, що приходять з різних рецепторів і на їх поєднанні будувати картину сприйняття дійсності, не вимагаючи змін в самому мозку. Цей висновок підтверджує експеримент, поставлений на мишах. Звичайні миші володіють дихроматическим зором, тобто можуть, наприклад, відрізнити зелений колір від синього, але не можуть від червоного. В процесі досліджень в геном нормальної миші був доданий людський ген. В результаті, у новоявленої миші з\’явилася здатність відрізняти червоний колір також. Таким чином, мутація, тобто поява в організмі нового гена, і спровокувала появу нового властивості організму. З цього можна зробити висновок, що зміна умов навколишнього середовища не може викликати штучно спрямованих змін в організмі, і здатність розрізняти багато кольору у тварин не з\’явиться навіть якщо їх помістити в такі умови, де це їм може знадобитися. А ось випадково виникла в процесі еволюції мутація, може розвинути цю здатність, а далі її вже підтримає і розвине природний відбір. А потім відбувається повторна мутація, яка ще більше посилює придбане почуття. І така випадковість виникає в природі досить часто, при цьому відбувається подвоєння генів, в тому числі і нюхових.
З іншого боку, якщо помістити тварину в умови, де йому взагалі не знадобиться зір, наприклад, у повну темряву, це не викличе повного зникнення цього почуття. Зір при цьому може зберігатися ще протягом дуже довгого проміжку часу. А ось випадкова шкідлива мутація може привести тварину до повної сліпоти.
Це все стосується тварин. А ось продовжується в наші дні еволюція людини? Вчені стверджують, що на рівні окремих генів – так, триває. Типовим прикладом еволюції в людському суспільстві є можливість засвоєння молока в організмі людини. Більшість ссавців годує своє потомство молоком. Для його переробки в організмі дитинчат є фермент, що розщеплює лактозу (молочний цукор). У дорослих же особин здатність до переробки лактози втрачається, оскільки цей фермент припиняє вироблятися. Те ж саме і у людини. Але в процесі розвитку, чоловік почав займатися скотарством, долучав різних тварин, молоко яких було легкодоступним і цінним продуктом харчування. Споживати його стало вигідно людині і в дорослому стані. З\’явилася необхідність в умінні організму розщеплювати лактозу не тільки в дитячому віці. І випадкова мутація допомогла людині в цьому. Вона прибрала механізм відключення вироблення ферменту у дорослої людини, а природний відбір розвинув і закріпив це властивість, тому що люди з такою мутацією отримали додатковий цінний продукт харчування, вживаючи який, стали більш міцними, витривалими і розвиненими.
Виникає закономірне питання – чи не означає все вищесказане, що у людини, в результаті випадкових мутацій, можуть розвинутися виняткові можливості? Дуже малоймовірно, що випадкові мутації могли викликати появу у первісної людини надприродних здібностей, наприклад, здібності паралізувати поглядом або гіпнотичних здібностей, інакше вони б широко розвинулися і проявилися у наших сучасників. Неможливо також і розвиток нових якостей у людини, наприклад, здатності літати. Деякі вчені говорять сьогодні про появу якісно нового покоління людини, так званих, дітей-індиго або хомо футурис, що володіють винятковими можливостями. Швидше за все, все це з області фантастики, адже принципово нові якості, в процесі еволюції, з\’являються в людини дуже рідко. Частіше виникає ймовірність вдосконалення вже наявних почуттів, наприклад, зорових і нюхових.
Якщо вже щось і зможе змінити властивості організму людини, то це тільки генна інженерія. На її основі вже працюють численні технології щодо вдосконалення сільськогосподарських культур. Наприклад, створення морозостійких сортів теплолюбних овочів і фруктів. Зокрема, вчені виявили, що риби, що живуть в холодних водах Арктики і Антарктики, мають ген, відповідальний за вироблення антифризу – речовини білкового походження, що дозволяє їм не замерзнути в крижаній воді океану. Цей ген взяли і пересадили помідорів. В результаті отримали сорт, який не боїться заморозків і може бути вирощений в холодних кліматичних умовах.
Ці технології дають широкі можливості в цьому напрямку, і пересадка цілих комплексів генів дозволить досягти все більш вагомих результатів. Тільки от по відношенню до людини, виходячи з етичної точки зору, ці пересадки, мабуть, ще довго не будуть дозволені. Але в певних обставинах, наприклад, при освоєнні інших планет, можуть знадобитися люди, які зможуть існувати в умовах, відмінних від земних. Припустимо, при зниженому тиску і нестачі кисню, як на Марсі. І такі властивості організму за допомогою генної інженерії можуть бути щеплені підкорювачів Всесвіту.
Сучасна фантастика вже створила на основі генних технологій «універсальних солдатів», що володіють унікальними бойовими характеристиками. Будемо сподіватися, що цього не станеться в реальності, і досягнення генетики будуть використовуватися людством тільки в благих цілях.
Денис Єфімов, спеціально для розділу “Еволюція”
Це цікаво