Собаки » Англійський бультер\’єр
У XIX столітті собачі бої були одним з основних розваг як для робітничого класу, так і для заможних осіб. У 1835 році подібні заходи виявилися під забороною, але багатьох підприємливих англійців це не зупинило. Вони стали виводити породи невеликих бійцівських собак, яких при необхідності можна було легко сховати. Одним з тих, хто займався розведенням таких тварин, був Джеймс Хинкс, якому зобов\’язані своїм існуванням бультер\’єри.
До цих пір напевно невідомо скільки порід взяла участь у виведенні цих собак. Дослідники вважають, що бультер\’єр був сформований з староанглійського бульдога, далматина та англійської тер\’єра. Ці породи були в основі схрещування, крім того, передбачається, що у виведенні взяли участь іспанська пойнтер і фоксхаунд. В результаті з\’явився м\’язистий, енергійний і міцний пес з гармонійним статурою – сучасний бультер\’єр.
Мініатюрний бультер\’єр
Мініатюрні булі з\’явилися в 1930 році від дрібних цуценят звичайних бультер\’єрів. Стандарти породи у них одні й ті ж, за деяким винятком: зростання в холці карликового бультер\’єра не повинен перевищувати 35,5 див. При цьому собака повинна виглядати гармонійно. Вітається міцне і добре збалансоване статура, однак маса не обмежується. Карликові бультер\’єри багато в чому нагадують стандартних бультер\’єрів. Вони відмінні компаньйони, дуже енергійні й активні, але можуть бути піддані несподіваним спалахів роздратування.
Війна з кольором
Джеймс Хинкс – творець породи – вважав, що бультер\’єри повинні бути тільки білими. З цією метою він здійснював спроби в\’язки кровних особин. В результаті йому вдалося вивести витончену і цілком привабливу собаку, не втратила силу і міць бійцівських порід. Ці вихованці відразу ж завоювали величезну популярність. Білих бультер\’єрів стали називати «білими джентльменами». Власники хвалили їх за спокійний характер, відданість і вихованість. Однак, сам того не відаючи, Хинкс наділив білих собак підвищеною схильністю до глухоти, хвороб серця і хронічних захворювань шкіри. Незважаючи на очевидні недоліки білих особин, кольорові собаки довго не зізнавалися стандартом породи. Це час деякі фахівці називають «великим протистоянням білих і кольорових».
Кольорові собаки не перемагали на виставках аж до 1919 року. Першим, кому це вдалося, став тигрово-пегий пес Бінг Бій. Власники білих бультер\’єрів збиралися опротестувати рішення судді, але Англійська кеннел-клуб підтримав його і кольоровий самець залишився переможцем. А в 1931 році перша тигрово-біла самка отримала титул чемпіона.
Успіх різнокольорових собак насторожив заводчиків. Вони стали побоюватися, що з часом біла порода почне вироджуватися і в результаті зникне зовсім. Вони всіляко перешкоджали визнанням кольорових бультер\’єрів, і це з успіхом вдавалося до 1950 року. Лише тоді ці собаки були визнані повноцінними представниками породи.
Догляд та утримання
Бультер\’єри відмінно почувають себе навіть у звичайних міських квартирах і не люблять довго залишатися одні. Під час прогулянок їм потрібні активні ігри з достатнім рівнем фізичного навантаження. Догляд за шерстю мінімальний. Навіть після прогулянки в погану погоду достатньо легкої чистки. В будинку бультер\’єр зазвичай веде себе виховано і стримано. Його дуже легко привчити до дисципліни, але потрібна строга, спокійна дресирування.
Собаки