Вимерлі тварини » Морська корова
В 1741 р. біля берегів острова неподалік від Камчатки розбилося російське судно «Святий Петро». Ним командував данець Вітус Берінг. Через дев\’ять місяців важких поневірянь 46 залишилися в живих членів екіпажу змогли вибратися звідти на вутлому саморобному суденці. Моряки виснажені цингу, змогли протриматися завдяки поживного м\’яса та цілющого жиру небаченого раніше звіра – морської корови.
Стеллерова корова – добродушне істота з мирним характером – чи не найбільший морський ссавець, якщо не вважати китоподібних.
Лікар Георг Стеллер, учасник експедиції Берінга, – перший і єдиний натураліст, спостерігав морську корову. Округле тіло цієї тварини було вкрите товстою і грубою, наче кора старого дуба, шкірою темного кольору. На ластах – рогові нарости, а хвіст нагадував китовий. Напевно, природа не знала більш миролюбних і невинних істот. Цілими днями ці тварини, голосно пирхаючи, «паслися» в оточенні своїх дитинчат на мілководді і об\’їдалися водоростями ламінаріями (морською капустою), за що й одержали прізвисько «капустянки». Можна було запросто підпливти до них на човні і навіть помацати рукою. Ні відплисти подалі від берега, ні пірнути глибше морські корови не могли, та, мабуть, особливо й не бажали. Набивши животи, вони любили перевернутися на спину і подрімати прямо у воді.
Командорські острови, у одного з яких і сталася катастрофа «Святого Петра», стали популярним місцем у мехопромышленников вже після повернення залишків екіпажу Беринга. Морські видри – цінні хутрові звірі – водилися на островах в достатку, а капустянки йшли мисливцям на прожиток. Останню морську корову з\’їли в 1768 р.
Полювання на Стеллерову корову була жахливим видовищем. З борту човна в жертву всаживали величезний гак, прив\’язаний до канату, інший кінець якого тримав не менше 30 дужих силачів на березі. Вони тягли стогне капусницю на землю, а люди в човні підганяли нещасна тварина постійними ударами. На березі знесилену морську корову шматували ножами і багнетами. Могли навіть почати живцем її обробляти. При такому варварському способі лову, люди в підсумку добували тільки одну корову з п\’яти – інші гинули в море від ран.
Сирени, до яких, крім морських корів, відносяться також ламантини та дюгоні, не близькі ні китам, ні тюленів. Насправді їх родичами є слони.
Вимерлі тварини